12 Серпня 2019 Судова практика (загальна)
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/686/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. – головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2018 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський рибний порт” про стягнення 368 289,87 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Універсальна” (далі – ПАТ “СК “Універсальна”) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іллічівський морський рибний порт” (далі – ТОВ “Іллічівський морський рибний порт”) про стягнення 368 289,87 грн.
1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що ним як страховиком, на підставі Генерального договору добровільного страхування вантажів від 08.08.2013 № 6110/249/000021 (далі – договір № 6110/249/000021), укладеного між ним та Дочірнім підприємством “Квенбергер Логістік УКР” (далі – ДК “Квенбергер Логістік УКР”, страхувальник, експедитор), було виплачено власнику пошкодженого Товариством з обмеженою відповідальністю “Чорноморський рибний порт” (далі – ТОВ “Чорноморський рибний порт”) вантажу – Приватному акціонерному товариству “Філіп Морріс Україна” (далі – ПрАТ “Філіп Морріс Україна”) 289 572,95 грн страхового відшкодування, а також страхувальнику 78 716,92 грн понесених ним витрат, пов’язаних із рятуванням вантажу.
1.3. Посилаючись на те, що саме ТОВ “Іллічівський морський рибний порт” є відповідальною особою за завдані збитки, оскільки ним не було забезпечено збереження вантажу у період із його отримання та до подальшої відправки на судно, у зв’язку з чим, на думку позивача, до нього перейшло право вимоги від страхувальника до відповідача.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 08.08.2013 між ПАТ “СК “Універсальна” (страховик) та ДП “Квенбергер Логістик УКР” (страхувальник) було укладено договір № 6110/249/000021, предметом якого є майнові інтереси ДП “Квенбергер Логістик УКР”, пов’язані із володінням, користуванням та розпорядженням заявленими на страхування вантажами, що перевозяться протягом дії договору.
2.2. Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4.2, 9, 10 договору № 6110/249/000021 виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі письмової заяви страхувальника із зазначенням дати і місця настання страхового випадку, його причин, з детальним описом обставин настання страхового випадку, розміру збитку. Разом із заявою повинні бути надані такі документи (у залежності від обставин): договір страхування; документи, що підтверджують майновий інтерес страхувальника або вигодонабувача в отриманні страхового відшкодування; довідки уповноважених державних чи інших офіційних органів в компетенції яких знаходяться такі випадки: опис пошкодженого (знищеного, зниклого, вкладеного) вантажу; інвентаризаційні складські відомості за відповідний період; товаросупровідні і складські документи (накладні, коносаменти, рахунки-фактури тощо); контракт на постачання вантажу; звіт страхувальника/перевізника/експедитора про обставини настання страхового випадку; висновки експертів про ступінь придатності пошкодженого вантажу; копію листування з вантажоодержувачем; інші документи стосовно розслідування причин та обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку, на вимогу страховика. Розмір збитку, що заподіяний вантажу страхувальника, визначається на основі документів, що підтверджують розмір збитку, або на основі експертної оцінки. У випадку пошкодження вантажу основою для визначення розміру виплати страхового відшкодування є відновна вартість пошкодженого вантажу в межах страхової суми. Відновна вартість визначається як сума, необхідна для відновлення втраченого чи пошкодженого в результаті настання страхового випадку вантажу до первісного стану, з урахуванням зносу, транспортування пошкодженого вантажу до місця призначення та особливостей ціноутворення в місцевості здійснення відновлення вантажу. Страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування протягом 15-ти робочих днів після отримання всіх документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, та складає страховий акт. Про відмову у виплаті або прийнятті рішення про відстрочку виплати страховик протягом 5-ти днів повідомляє страхувальника письмово з викладенням мотивації прийнятого рішення. В разі наявності причин сумніву в обґрунтованості виплати страхового відшкодування, страховик має право відтермінувати її до отримання підтвердження або спростування таких сумнівів відповідними компетентними органами, але не довше, ніж на 60 (шістдесят) календарних днів з дати отримання усіх необхідних документів від страхувальника.
Згідно з підпунктом 1.7 пункту 1 договору № 6110/249/000021 у разі пошкодження (знищенні, втраті) застрахованого вантажу страхувальник зобов’язаний, крім іншого, здійснити усі можливі заходи для порятунку вантажу, запобігання і зменшення шкоди; здійснити усі можливі заходи щодо відповідного документального підтвердження збитку: провести відповідні заходи з опису збитків в акті прийму-передачі вантажу, накладній, інших вантажосупровідних документах, зазначити стан замків, пломб, упаковки, тари тощо; скласти комерційний акт з зазначенням відомостей про вантаж, транспортний засіб, маршрут перевезення, зафіксованого та ймовірного збитку.
За змістом пункту 4 договору № 6110/249/000021 сторони погодили, що розмір збитку та належного до сплати страхового відшкодування розраховується, виходячи із такого: у випадку повного знищення, загибелі вантажу (безповоротної втрати вантажу або коли витрати на його відновлення, ремонт та перевезення в пункт призначення перевищують дійсну вартість об’єкту) – розмір збитку визначається шляхом вибору меншої з сум: суми вирахування дійсної вартості вантажу на момент настання страхового випадку на базі експертної оцінки вартості вантажу Торгово-промислової палати м. Києва; суми, необхідної для придбання чи виготовлення вантажу, повністю аналогічного застрахованому; у випадку пошкодження вантажу основою для визначення розміру виплати страхового відшкодування є відновна вартість пошкодженого вантажу в межах страхової суми, вказаної в розділі “СТРАХОВА СУМА” договору.
Страховик відшкодовує усі необхідні та доцільні витрати, понесені страхувальником щодо рятування вантажу, запобігання та зменшення розміру збитків, встановлення їх розміру, якщо збитки відшкодовуються згідно з умовами договору (пункт 7 договору № 6110/249/000021).
2.3. В рамках договору № 6110/249/000021 між сторонами було укладено страховий сертифікат добровільного страхування вантажів № 6110/006916, об’єктом якого були цигарки Marlboro Menthol & MNT BOX 20 у виді картонних коробок у контейнері №, власник яких – ПрАТ “Філіп Морріс Україна”.
2.4. На підставі договору від 23.03.2011 № 42/11Т (далі – договір № 42/11Т), укладеного між експедитором – ДП “Квенбергер Логістик УКР” та оператором ТОВ “Іллічівський морський рибний порт” оператор прийняв контейнер №із вантажем для його зберігання в порту та подальшої відправки на судно.
2.5. 31.03.2017 при здійсненні вантажних операцій з іншими контейнерами співробітник (оператор контейнерного перевантажувача) ТОВ “Іллічівський морський рибний порт” зачепив спредером контейнер з вантажем, що призвело до його падіння з третього ярусу складу.
2.6. 31.03.2017 було проведено розформування та стафірування пошкодженого контейнера, перевантаження пошкодженого вантажу з одного контейнера в інший у присутності представників портової адміністрації, митних органів, експедитора та сюрвеєра, про що складено акт № 5775 і Тальманську розписку від 31.03.2017.
2.7. 11.04.2017 у складі комісії представників ПАТ “СК “Універсальна”, ПрАТ “Філіп Морріс Україна”, Одеської регіональної Торгово-промислової палати, ТОВ “Іллічівський морський рибний порт” складено акт № 01, згідно з яким здійснено огляд для визначення кількості та оцінки вартості пошкодженого вантажу в рамках інвойсної вартості виключно пошкодженого вантажу, за змістом пункту 4 якого члени комісії визначили вину ТОВ “Іллічівський морський рибний порт”, який був підписаний представником останнього без заперечень. Також відповідач не заперечував своєї вини у листі від 31.03.2017 № 28/19-295.
2.8. 21.07.2017 власник вантажу – ПрАТ “Філіп Морріс Україна” звернулося з претензією № 07/077 до ДП “Квенбергер Логістик УКР” про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання господарського зобов’язання на суму 276 834,05 грн. 05.12.2017 ПрАТ “Філіп Морріс Україна” направило ДП “Квенбергер Логістик УКР” доповнення до претензії № 07/077, в якому зазначило про неврахування у цій претензії додаткових витрат на роботи з перепакування та розпакування; остаточний розмір шкоди визначено у сумі 289 572,97 грн.
2.9. Оскільки вантаж було застраховано у ПАТ “СК “Універсальна”, страхувальник звернувся до страховика із претензіями про виплату страхового відшкодування. За змістом претензії від 25.07.2017 № 655/01 сума страхового відшкодування становила 355 550,97 грн, а згідно з претензією від 22.11.2017 № 900 ця сума збільшилася до 368 289,87 грн, з яких 289 572,95 грн відповідач просив перерахувати на рахунок ПрАТ “Філіп Морріс Україна”, а 78 716,92 грн – на рахунок ДП “Квенбергер Логістик УКР”.
2.10. ПАТ “СК “Універсальна” прийняло рішення про визнання зазначеної події страховим випадком і виплату страхового відшкодування на підставі страхового акта № 29858/1 у сумі 289 572,95 грн власникові вантажу ПрАТ “Філіп Морріс Україна” та здійснило її виплату, що підтверджується платіжним дорученням від 12.12.2017 № 135390.
2.11. 22.02.2018 на підставі пункту 7 договору № 6110/249/000021 та страхового акта № 29858/2 ПАТ “СК “Універсальна” перерахувало страхувальнику ДП “Квенбергер Логістик УКР” страхове відшкодування у сумі 78 716,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 140205.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2018 (суддя Степанова Л.В.) здійснено заміну найменування відповідача з ТОВ “Іллічівський морський рибний порт” на ТОВ “Чорноморський рибний порт”.
3.2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2018 (суддя Степанова Л.В.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 (колегія суддів: Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що розрахунок суми страхового відшкодування та її виплату позивачем здійснено не на підставі документів, визначених сторонами у договорі № 6110/249/000021, а надані позивачем документи, якими останній обґрунтовує визначення розміру збитків, завданих ПрАТ “Філіп Морріс Україна” у сумі 289 572,95 грн, не є належними доказами на підтвердження сум страхового відшкодування, виплачених ПрАТ “Філіп Морріс Україна”, оскільки не відповідають умовам укладеного між сторонами договору № 6110/249/000021 та не підтверджуються первинними документами. При цьому суди зазначили, що у наданому позивачем експертному висновку від 21.04.2017 № УТЄ-690 Торгово-промислової палати України не встановлено суми збитків, а визначено лише кількість пошкодженого вантажу.
У частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування виплати страхового відшкодування ДП “Квенбергер Логістик УКР” у сумі 78 716,92 грн суди виходили із того, що надані позивачем докази щодо перевантаження вантажу в інший контейнер, відправка вантажу з м. Одеси до м. Харкова та надані послуги охорони, не є належними та допустимими та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не встановлюють суми страхового відшкодування відповідно до умов укладеного між сторонами пункту 4 договору № 6110/249/000021.
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі ПАТ “СК “Універсальна”, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 979, 990 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статей 9, 16 Закону України “Про страхування” та статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Чорноморський рибний порт” зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено всі суттєві обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у зв’язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
При цьому ТОВ “Чорноморський рибний порт” наголошує, що у позивача могло виникнути право суброгації відповідно до статті 993 ЦК України, а не регресу на підставі статті 1191 ЦК України, як зазначено у позові.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
6.3. Страховим випадком згідно зі статтею 8 Закону України “Про страхування” є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
6.4. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
6.5. Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
6.6. Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
6.7. Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України “Про страхування” встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
6.8. За змістом частини 1 статті 73 та частини 1 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
6.9. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 76, частина 1 статті 77 ГПК України).
6.10. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
6.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження розміру збитків, завданих ПрАТ “Філіп Морріс Україна” у сумі 289 572,95 грн, які воно відшкодувало страхувальнику, позивач надав експертний висновок від 21.04.2017 № УТЄ-690 Торгово-промислової палати України та розрахунок-доповнення до претензії від 21.07.2017 № 07/077.
6.12. Надавши правову оцінку зазначеним доказам, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що в цьому експертному висновку не встановлено суми збитків, а визначено лише кількість пошкодженого вантажу, розрахунок суми страхового відшкодування позивачем здійснено не на підставі документів, визначених сторонами у пунктах 1, 2, 3, 4.2, 9, 10 договору № 6110/249/000021, у зв’язку з чим суди визнали подані позивачем докази неналежними.
6.13. При цьому суди зазначили, що сума, визначена у розрахунку від 05.12.2017, здійсненному ПрАТ “Філіп Морріс Україна”, на підставі якого позивач виплатив страхове відшкодування, не підтверджується первинними документами щодо виконання робіт із перепакування, розбракування, понесення витрат при розбракуванні, закупці матеріалів для перепакування вантажу та отриманні послуг експерта торгово-промислової палати, а також не підтверджує вартості втрачених цигарок.
6.14. Також суди визнали необґрунтованими позовні вимоги в частині відшкодування виплати страхового відшкодування ДП “Квенбергер Логістик УКР” у сумі 78 716,92 грн, оскільки надані позивачем докази щодо перевантаження вантажу в інший контейнер, відправки вантажу з м. Одеси до м. Харкова та надані послуги охорони не узгоджуються з умовами укладеного між сторонами пункту 4 договору № 6110/249/000021, яким визначено розрахунок розміру збитків та належного до сплати страхового відшкодування.
6.15. Крім цього, судом апеляційної інстанції зазначено, що в порушення підпункту 1.7 пункту 1 договору № 6110/249/000021 сторонами не був складений комерційний акт із зазначенням відомостей про зафіксований та ймовірний збиток. Всупереч підпункту 3.1 пункту 3 договору № 6110/249/000021 не було оформлено страховий поліс. Наявні у матеріалах справи копії заяв на безготівковий перерахунок страхового відшкодування не відповідають вимогам пункту 1 розділу договору № 6110/249/000021 “Здійснення страхової виплати”. В порушення положень пункту 3 розділу договору № 6110/249/000021 “Здійснення страхової виплати” не було здійснено експертної оцінки розміру збитків. В матеріалах справи відсутні такі документи як звіт про обставини настання страхового випадку, висновок експертів про ступінь придатності пошкодженого вантажу, які передбачені пунктом 2 розділу договору № 6110/249/000021 “Здійснення страхової виплати”. Висновок від 21.04.2017 № УТЄ-690 Торгово-промислової палати України не містить відомостей про ступінь придатності пошкодженого вантажу.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Встановивши зазначені обставини та надавши їм належну правову оцінку, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили із того, що позивачем належними та допустимими доказами у відповідності з умовами договору № 6110/249/000021 не обґрунтовано розмір сум страхового відшкодування, виплачених ним ПрАТ “Філіп Морріс Україна” та ДП “Квенбергер Логістик УКР”, у зв’язку з чим дійшли правильних висновків про відмову в позові.
7.2. Доводи касаційної скарги ПАТ “СК “Універсальна” фактично зводяться до неправильної оцінки судами попередніх інстанцій поданих ним доказів на підтвердження своїх вимог, проте переоцінка доказів не входить до визначених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
7.3. Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 979, 990 ЦК України, статей 9, 16 Закону України “Про страхування” та статей 13, 74, 80 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, тому відхиляються колегією суддів.
7.4. При цьому колегія суддів погоджується із доводами ТОВ “Чорноморський рибний порт”, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що спірні страхові правовідносини за своєю правовою природою є суброгацією, а не регресом, тому позивач безпідставно посилається на вимоги статті 1191 ЦК України на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Виходячи із наведеного, страховик внаслідок виконання обов’язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов’язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов’язанні (заміна кредитора) – замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Стаття 27 Закону України “Про страхування” та стаття 993 ЦК України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно – від потерпілої особи у деліктному зобов’язанні до страховика.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов’язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України “Про страхування” є суброгацією.
При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини – суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як уже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов’язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов’язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов’язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, яка виконала обов’язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов’язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим регресним зобов’язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов’язання шляхом виконання обов’язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов’язанні третьою особою.
У деліктному зобов’язанні право вимоги до винної особи у особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому – суброгацію.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
7.5. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах “Пономарьов проти України”, “Рябих проти Російської Федерації”, “Нєлюбін проти Російської Федерації”) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
7.6. Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення та постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування у немає.
8. Судові витрати
8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2018 у справі № 916/686/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя І. Кушнір
Поділитись:
Ми перетелефонуємо Вам протягом робочого дня
