16 Вересня 2022 Судова практика (загальна)
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 389/752/21 (2-а/389/15/21)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого – судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2021 (суддя першої інстанції Савельева О.В.) в адміністративній справі № 389/752/21 (2-а/389/15/21) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського відділу поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Білого Дмитра Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
24.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області із адміністртивним позовом до Поліцейського відділу поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Білого Дмитра Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просив скасувати постанову поліцейського відділу поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Білого Д.В. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3950187 від 21.03.2021 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21.03.2021 позивач рухався по вул. вул. Віктора Голого в м. Знам`янка Кіровоградської області, керуючи транспортним засобом FORD FOCUS, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений відповідачем який повідомив, що позивач порушив вимоги п.18.1 ПДР – не пропустив пішохода, що наближався до нерегульованого пішохідного переходу. Позивач зазначав, що викладені обставини не відповідають дійсності, в зв`язку з тим, що він наближаючись до пішохідного переходу зменшив швидкість та оцінив дорожню обстановку, на пішохідному переході нікого не було. Вважає, що адміністративне провадження за наслідками якого винесена оскаржувана постанова, розпочато за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення оскільки обставини та суть правопорушення зазначені в постанові не відповідають змісту п.18.1 ПДР. Зазначає, що висновок поліцейського про створення перешкоди чи небезпеки пішоходу також є припущенням. Відповідач в постанові не зазначив дані пішохода, не опитав пішохода, не зазначив будь-яку особу із статусом потерпілого, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності виніс на власних припущеннях. Під час складання постанови він оспорював допущене правопорушення і накладення на нього адміністративного стягнення, але поліцейський на його заперечення не звертав уваги.
Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2021 в адміністративній справі № 389/752/21 (2-а/389/15/21) позов ОСОБА_1 до Поліцейського відділу поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Білого Дмитра Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задоволено частково.
Постанову поліцейського відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Білого Дмитра Валерійовича про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №3950187 від 21.03.2021, скасовано.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, відповідач посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Справа судом апеляційної інстанції розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН №3950187 від 21.03.2021 Поліцейським відділу поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Білий Д. В. на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України.
Так в постанові зазначено, що 21.03.2021 о 12 годині 49 хвилин позивач, керуючи транспортним засобом FORD FOCUS, державний номер НОМЕР_2 , по вул.Віктора Голого в м. Знам`янка Кіровоградської області наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п.18.1 ПДР – водій не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ч.1 ст.122 КУпАП за порушення правил проїзду пішохідних переходів.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до пункту 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Таким чином, вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Забороняється здійснювати об`їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.
Водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, – уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.
На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем долучено диск із відеозаписом.
Судова колегія, з врахуванням відеозапису та зафіксованого на ньому факту вчинення позивачем правопорушення, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що всі сумніви у винності особи , що притягується до відповідальності , тлумачаться на її користь. З огляду на відеозапис , суд апеляційної інстанції вважає недоведеним факт правопорушення, інкримінованого позивачу в частині порушення ч.1 ст.122 КУпАП, з огляду на що суд першої інстанції вірно визначився з вимогами адміністративного позову ОСОБА_1 та частково задовольнив позов.
Інших доказів вчинення позивачем порушення п.18.1 ПДР, крім відеозапису (пояснень водія, показань свідків тощо), відповідачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вчинення ОСОБА_1 порушення п.п. 18.1 ПДР України не підтверджено належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим приходить висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав оскаржувану постанову серії ЕАН №3950187 від 21.03.2021 неправомірною та скасував.
Такий висновок суду першої узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17, від 19.02.2020 по справі № 524/1284/17, від 02.12.2019 по справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч.5ст.242 КАС України.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують..
Керуючись ст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2021 в адміністративній справі № 389/752/21 (2-а/389/15/21) залишити без задоволення.
Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2021 в адміністративній справі № 389/752/21 (2-а/389/15/21) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий – суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
Поділитись:
Унікальний сервіс на нашому сайті, дозволить Вам в кілька кліків отримати попередню оцінку збитків.
В спеціальному розділі, Ви можете написати скаргу на дії Страхової компаніїї, яка буде автоматично відправлена до відповідних органів в залежності від типу страхування та типу скарги.
Ми пропонуємо лімітований комплект консультацій та підготовку комплекту документів для звернення до суду.
Подальші дії Ви зможете виконати самостійно.
Ми перетелефонуємо Вам протягом робочого дня
