07 Березня 2023 Судова практика (загальна)
Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 191/1119/22
провадження № 61-374св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого – Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,
відповідач – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Ієговською Анастасією Олександрівною , на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року в складі судді: Прижигалінської Т. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У червні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі – страхова компанія, АТ «СК «Євроінс Україна») про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Позов мотивований тим, що 31 березня 2020 року на проїзній частині автодороги між с. Дніпровкою та с. Водяне Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «RENAULT Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , що скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер на місці.
ОСОБА_2 є законним представником малолітньої дитини загиблого – ОСОБА_1 , якій спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у заподіянні моральної шкоди та втраті годувальника.
На момент ДТП відповідальність водія ОСОБА_4 застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО2988024, який діяв на момент настання ДТП, 30 травня 2020 року.
Слідчим Кам`янко-Дніпровського ВП Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області Панкеєвим В. І. винесено постанову про закриття кримінального провадження від 01 квітня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
ОСОБА_2 зверталася до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування, витрат на поховання в сумі 7 145 грн, завданої моральної шкоди дитині загиблого в сумі 56 676 грн та витрат, пов`язаних із втратою годувальника в сумі 170 028 грн.
Відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування, а саме: 7 145 грн – понесені витрати на поховання загиблого ОСОБА_5 28 338 грн – заподіяна моральна шкода, що належить малолітній дитині загиблого; та 85 014 грн. – витрати, пов`язані із втратою годувальника.
При розрахунку відповідач посилався на пункт 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема зазначив, що зважаючи на те, що ДТП сталася з вини потерпілого ОСОБА_5 , розмір страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та моральної шкоди, визначено страховиком шляхом поділу на кількість учасників ДТП.
Позивач вважала такий розрахунок безпідставним, оскільки шкода, пов`язана із смертю потерпілого, відшкодовується в незалежності від його вини. Наголошувала, що положення пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується випадку, передбаченому у частині другій статті 1188 ЦК України, в якій зазначено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Тобто, положення про ділення страхової виплати на кількість осіб, винних у заподіянні шкоди, застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох об`єктів підвищеної небезпеки (наприклад – пішоходу у разі зіткнення двох автомобілів). Однак, у цій ситуації, смерть потерпілого настала в результаті наїзду на нього одного автомобіля, який у даній дорожній обстановці не зміг вчасно зупинити транспортний засіб. Оскільки законодавством України передбачено відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого незалежно від його вини, вона повинна відшкодовуватися у повному обсязі.
Таким чином, відповідач неправомірно здійснив ділення страхової виплати на 50%, а тому є всі підстави для стягнення з нього недоплаченої страхової виплати.
ОСОБА_2 просила стягнути з АТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 :
28 338 грн недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи;
85 014 грн недоплаченого страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що порушення її прав полягає в тому, що відповідач повинен був сплатити страхове відшкодування в повному обсязі, оскільки згідно статті 1193 ЦК України вина потерпілого ОСОБА_5 в цьому випадку не враховується, а тому відповідач не повинен був застосовувати спосіб ділення розміру шкоди на кількість учасників ДТП згідно пунктом 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
в постанові слідчого про закриття кримінального провадження прямо не зазначено, що ДТП сталася з вини потерпілого ОСОБА_5 . Але, враховуючи висновок інженерно-транспортної експертизи, на який посилався слідчий в постанові, водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти ДТП, так як величина інтервалу між останнім та пішоходом ОСОБА_5 не була безпечною, навіть з урахуванням його екстреного гальмування, а розташування пішохода ОСОБА_5 на проїзній частині смуги перешкоджало водію ОСОБА_4 уникнути наїзду на нього. Отже, ці обставини свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_5 , як учасник ДТП, який також несе відповідальність за свої дії, перебуваючи в статусі пішохода, допустив грубу необережність, а саме, нехтував правилами безпеки руху, та з урахуванням його тверезого стану, міг не лише передбачати, але й бажати або свідомо допускати настання шкідливого результату. Такі дії пішохода ОСОБА_5 та відсутність в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, свідчать про наявність з боку пішохода ОСОБА_5 вини в ДТП, що стало законною підставою для застосування страховиком пункт 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру страхового відшкодування позивачці. Положення статті 1193 та частини першої статті 1195 ЦК України, в частині неврахування вини потерпілого, не регулюють порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а тому не можуть застосовуватися до цих правовідносин;
представником позивачки не було доведено належними та допустимими доказами, що діями відповідача порушені її права на отримання страхового відшкодування в повному обсязі, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. З урахуванням правил статті 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ієговська А. О., залишено без задоволення, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року – без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що
листом голови правління АТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» № 369-ЮР від 31 травня 2022 року представнику ОСОБА_2 – ОСОБА_6 роз`яснено, що відповідно до пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Відповідно до постанови слідчого від 30 травня 2020 року про закриття кримінального провадження ДТП сталася з вини потерпілого ОСОБА_5 . Відтак, з огляду на те, що ДТП сталася з вини потерпілого ОСОБА_5 , розмір страхового відшкодування, а саме, моральної шкоди та страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, було визначено страховиком шляхом поділу на кількість учасників ДТП. Тому перераховано 50% від суми страхового відшкодування, а саме 113 352 грн (а. с. 60-62);
згідно до пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб;
з урахуванням висновку інженерно-транспортної експертизи, на який посилався слідчий в постанові, водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти цій ДТП, оскільки величина інтервалу між останнім та пішоходом ОСОБА_5 не була безпечною, навіть з урахуванням його екстреного гальмування, а розташування пішохода ОСОБА_5 на проїзній частині смуги перешкоджало водію ОСОБА_4 уникнути наїзду на нього. Ці обставини свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_5 , як учасник ДТП, також несе відповідальність за свої дії, оскільки, перебуваючи в статусі пішохода, допустив грубу необережність, а саме, нехтував правилами безпеки руху. Такі дії пішохода ОСОБА_5 та відсутність в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, свідчать про наявність з боку пішохода ОСОБА_5 грубої необережності, що сприяла виникненню ДТП, що стало законною підставою для застосування страховиком пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру страхового відшкодування позивачці;
за таких обставин, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про зменшення розміру відшкодування шкоди, оскільки ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілого.
Аргументи учасників справи
07 січня 2023 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу, яка підписана представником Ієговською А. О. , на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій просила: оскаржені судові рішення скасувати; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі; стягнути судові витрати в суді касаційної інстанції в розмірі 17 500 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
як вбачається з судових рішень судами до спірних правовідносин було застосовано норму права, зокрема пункт 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
при прийнятті рішення про зменшення розміру страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди з 56 676 грн до 28 338 грн та страхового відшкодування по втраті годувальника з 170 028 грн до 85 014 грн, суд першої інстанції послався на те, що дії пішохода ОСОБА_5 та відсутність в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого в частині другій статті 286 КК України, свідчать про наявність з боку пішохода ОСОБА_5 вини в даній ДТП, що стало законною підставою для застосування страховиком пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру страхового відшкодування позивачці. Крім того, необхідно зазначити, що положення статті 1193 та частини першої статті 1195 ЦК України, в частині неврахування вини потерпілого, не регулюють порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а тому не можуть застосовуватися до даних правовідносин. Проте, положення пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосуванню не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована;
положення про ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоди застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох об`єктів підвищеної небезпеки (наприклад-пішоходу у разі зіткнення двох автомобілів). Однак, у даній ситуації, смерть потерпілого настала в результаті наїзду на нього одного автомобіля, який у даній дорожній обстановці не зміг вчасно зупинити транспортний засіб. Оскільки законодавством України передбачено відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого в незалежності від його вини, вона, повинна відшкодовуватися у повному обсязі;
положення про ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоді застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, тому твердження суду першої інстанції про те, що порушення потерпілим ПДР і наїзд на нього транспортним засобом : взаємопов`язаними, сукупними діями, внаслідок яких виникла така шкода, г помилковими, оскільки неможливо визнати, що потерпілий, який помер внаслідок наїзду на нього забезпеченого транспортного засобу, навіть за наявності його вини у порушенні вимог Правил дорожнього руху, але за відсутності у нього умислу ні заподіяння собі шкоди, діяв у взаємозв`язку разом з водієм цього джерела підвищене ї небезпеки. Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді] І Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі М> 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18);
відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, – також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Тобто, цією правовою нормою встановлено загальне правило зменшення розміру відшкодування моральної шкоди в разі, коли іншим спеціальним нормативно-правовим актом не передбачено певного порядку відшкодування такої шкоди. Якщо ж законом, яким врегульовано особливу сферу суспільних відносин, встановлений інший порядок, то визначена підстава зменшення розміру відшкодування не застосовується, адже можливість її вжиття виключається самою правовою нормою, а підлягають до застосування правила спеціального закону;
спеціальним законом визначено розмір страхового відшкодування, а її зменшення на підставі частини другої статті 1193 ЦК України, яка є загальною правовою нормою та, у разі існування, відсилає до застосування норми спеціального закону, є неправомірним та безпідставним. Отже, законодавцем не передбачено права страховика на власний розсуд зменшувати встановлений підпунктами 27.2, 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір суми страхового відшкодування.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
10 лютого 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2023 року зазначено, що:
аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню;
наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17.
Фактичні обставини
Суди встановили, що згідно з постановою слідчого Кам`янко-Дніпровського відділення поліції Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області від 30 травня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 01 квітня 2020 року по факту ДТП, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Ця постанова мотивована тим, що 31 березня 2020 року приблизно о 20:15 водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автодороги між с. Дніпровкою та с. Водяним Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, з боку с. Дніпровки в напрямку с. Водяного під час виконання обгону автомобіля «DAF 95 XF 380», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «ПП ТТЕ-ТС-40», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який перебував на проїзній частині в положенні лежачи. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 помер на місці ДТП. Під час досудового слідства допитані потерпіла, свідки та водій ОСОБА_4 . В постанові містяться висновки судово-медичної експертизи № 120 від 27 травня 2020 року, судово-токсилогічної експертизи крові трупу ОСОБА_5 та висновки інженерно-транспортної експертизи з дослідження механізму та обставин ДТП №9-376 від 27 травня 2020 року. Оцінивши в сукупності всі зібрані докази, встановлено, що водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.
Відповідно до страхового полісу № АО2988024 транспортний засіб «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_4 , застрахований в АТ «Страхова компанія «Євроінс Україна».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
Згідно довідки про причину смерті № 120 від 03 квітня 2020 року причиною смерті ОСОБА_5 є переломи численних ділянок тіла з пошкодженням внутрішніх органів.
Відповідно до інформації від 04 квітня 2020 року станом на 31 березня 2020 року ОСОБА_5 мав склад сім`ї: ОСОБА_2 – дружина; ОСОБА_1 – донька.
У довідці №233 від 22 квітня 2020 року виконкому Водянської сільської ради Запорізької області вказано, що ОСОБА_2 постійно проживала з співмешканцем ОСОБА_5 з 01 грудня 2016 року по 31 березня 2020 року, разом вели сумісне господарство та перебувала з дітьми на його утриманні.
Згідно свідоцтва про народження батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_5 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30.11.2021 року встановлено факт батьківства ОСОБА_5 , 1976 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно доньки ОСОБА_1 , року народження (а. с. 34-42).
22 квітня 2020 року представником ОСОБА_2 – ОСОБА_8 за довіреністю, до АТ «СК «Євроінс Україна» відправлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що відбулася 31 березня 2020 року, з додатками: заява на виплату страхового відшкодування витрат на поховання в сумі 7 145,00 грн, завданої моральної шкоди дитині загиблого в сумі 56 676 грн та витрати, пов`язані із втратою годувальника в сумі 170 028 грн.
Щодо розгляду зазначених заяв представнику позивачки ОСОБА_6 відповідачем направлені листи відповіді № 36-ЮР від 11 січня 2022 року, № 299-ЮР від 18 квітня 2022 року.
Страховим актом № 29806/20 від 12 червня 2020 року, складеним відповідачем, визначено розмір страхового відшкодування витрат на поховання в сумі 7 145 грн.
Страховим актом № 60573/1/2022 від 18 травня 2022 року, складеним відповідачем, визначено розмір страхового відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2 в сумі 113 352,00 грн.
Листом голови правління АТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» № 369-ЮР від 31 травня 2022 року представнику ОСОБА_2 – ОСОБА_6 роз`яснено, що відповідно до пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Відповідно до постанови слідчого від 30 травня 2020 року про закриття кримінального провадження ДТП сталася з вини потерпілого ОСОБА_5 . Відтак, з урахуванням того, що ДТП сталася з вини потерпілого ОСОБА_5 , розмір страхового відшкодування, а саме, моральної шкоди та страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, визначено страховиком шляхом поділу на кількість учасників ДТП. Тому перераховано 50 % від суми страхового відшкодування, а саме, 113 352 грн.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
У статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.
Страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
У абзаці 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб (абзац 1 пункту 36.3.статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року в справі № 200/19873/16-ц (провадження № 61-10261св18) зазначено, що:
«відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Тобто, у зв`язку із тим, що вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська встановлено, що відповідальними у смерті потерпілого є двоє водіїв, то розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на два».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року в справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18) вказано, що
«за змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Відтак, положення пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосування не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність візника гужового транспорту ОСОБА_7 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що:
«42. Припис пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при відмові в задоволенні позову суди вважали, що з боку пішохода ОСОБА_5 є вина в ДТП, що стало законною підставою для застосування страховиком пункт 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру страхового відшкодування позивачці;
суди не звернули увагу, що абзац 1 пункту 36.3. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали;
суди встановили, що загальний розмір суми страхового відшкодування становить 233 849,00 грн; страховим актом № 29806/20 від 12 червня 2020 року, складеним відповідачем, визначено розмір страхового відшкодування витрат на поховання в сумі 7 145 грн; cтраховим актом № 60573/1/2022 від 18 травня 2022 року, складеним відповідачем, визначено розмір страхового відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2 в сумі 113 352,00 грн;
суди не врахували, що моральна шкода в цій справі не завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, а тому підстави для застування абзацу 1 пункту 36.3.статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутні.
За таких обставин, суди зробили неправильний висновок про відмову у задоволенні позову. Тому судові рішення належить скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Щодо судових витрат
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша – друга статті 133 ЦПК України).
Згідно частин третьої-п`ятої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина шоста статті 141 ЦПК України).
У детальному описі робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги від 06 січня 2023 року, Адвокатом Адвокатського об`єднання «АВТОПОМІЧ» було надано наступні послуги: 1) консультація Клієнта щодо порядку; строків та можливих наслідків подання касаційної скарги на рішення першої та другої інстанції – тривалістю 1 години вартістю – 3 500 грн.; 2) підготовчі дії спрямовані на подання касаційної скарги в суд. Вказані дії складаються з: 2.1. ознайомленням зі змістом рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду; 2.2. аналіз норм права та судової практики Верховного Суду; 2.3. формування правової позиції та стратегії – тривалістю 2 години вартістю -7 000,00 грн; 3) підготовка та подання касаційної скарги в суд. Вказані дії складаються з: 3.1. написання, підготовка та надсилання касаційної скарги з додатками в суд – тривалістю 2 години вартістю – 7000,00 грн. Загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги Позивачу становить 5 годин 00 хвилин, відповідно вартість наданих послуг, при вартості однієї нормо години в 3 500 грн, становить 17 500 грн.
У справі, що переглядається ОСОБА_2 , на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 17 500 грн надала детальний опис послуг та договір про надання правової допомоги. Відповідач, отримавши касаційну скаргу, заперечень щодо судових витрат не надавав. Тому з АТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» належить стягнути 17 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції на користь ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Ієговською Анастасією Олександрівною , задовольнити.
Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з приватного акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 113 352,00 грн, а саме: 28 338 грн недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи; 85 014 грн недоплаченого страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.
Стягнути з приватного акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 17 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
Поділитись:
Унікальний сервіс на нашому сайті, дозволить Вам в кілька кліків отримати попередню оцінку збитків.
В спеціальному розділі, Ви можете написати скаргу на дії Страхової компаніїї, яка буде автоматично відправлена до відповідних органів в залежності від типу страхування та типу скарги.
Ми пропонуємо лімітований комплект консультацій та підготовку комплекту документів для звернення до суду.
Подальші дії Ви зможете виконати самостійно.
Ми перетелефонуємо Вам протягом робочого дня
