17 Червня 2019 Судова практика (загальна)
Постанова
Іменем України
07 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 639/101/17
провадження № 61-46487 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О. та Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4 та ОСОБА_5
відповідач – комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» та комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі – КП «Жилкомсервіс»)
третя особа – ОСОБА_6
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі – КП «Харківські теплові мережі») на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року (у складі суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н. П. та Сащенко І. С.)
ВСТАНОВИВ :
11 січня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до КП «Харківські теплові мережі» та КП «Жилкомсервіс», 3-тя особа ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири, відповідно до якої, з урахуванням уточнень позовних вимог просили суд стягнути солідарно з відповідачів компенсацію завданої їм матеріальної шкоди в сумі 109 850грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 32 000 грн, покласти на відповідачів витрати, пов’язані з розглядом цієї справи, в тому числі оплату вартості послуг експерта в сумі 5 544, 00 грн та комісії банку за прийняття цього платежу в сумі 55,44 грн.
На обґрунтування вимог посилались на те, що їм на праві власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. 06 вересня 2016 року відбулося залиття належної їм на праві власності квартири. Комісією ділянки № 5 Шевченківського району КП «Жилкомсервіс» було складено акт обстеження квартири від 07 вересня 2016 року, яким встановлено, що причиною залиття квартири є теча стояка гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2. Внаслідок залиття квартири їм було спричинено матеріальну та моральну шкоду в розмірі, яку і просили відшкодувати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 109 850 грн та моральну шкоду по 10 000 грн кожному. Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_5 витрати пов’язані з проведенням експертизи у розмірі 5 544 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки залиття квартири позивачів сталося внаслідок неналежного стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в спірному будинку, технічне обслуговування якого, покладено на КП «Харківські теплові мережі» та дійшов висновку, що залиття спірних приміщень сталося внаслідок винних дій (протиправної бездіяльності) КП «Харківські теплові мережі», а тому саме з нього підлягає стягненню на користь позивачів сума завданого матеріального збитку, встановленого експертним висновком, у розмірі 109 850 грн.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що завдана позивачам шкода підлягає відшкодуванню за рахунок КП «Харківські теплові мережі», оскільки ними не було доведено, що шкоду завдано балансоутримувачем, оскільки договором № 15/1 від 13 лютого 2012 року відповідальність за належний технічний стан внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання покладено саме на КП «Харківські теплові мережі».
25 жовтня 2018 року КП «Харківські теплові мережі» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року та просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з КП «Харківські теплові мережі» відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалені судові рішення судами першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на повному дослідженні наявних у справі доказів. Судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме : пункт 7 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та не застосовано статтю 1 пункту 5 та 6 частини 2 статті 24, пункти 1, 7 та 8 частини 2 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 901 та 902 ЦК України.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 639/101/17 з Жовтневого районного суду м. Харкова.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року задоволено клопотання КП «Харківські теплові мережі» та зупинено виконання судового рішення до закінчення касаційного провадження у цій справі.
22 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу КП «Харківські теплові мережі», в якому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили залишити без задоволення касаційну скаргу КП «Харківські теплові мережі», а судові рішення без змін посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з’ясувавши обставин, що мали значення для правильного вирішення спору ухвалили судові рішення, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга КП «Харківські теплові мережі» не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної приватної власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 10 лютого 2003 року, реєстраційний № 1-03-229146.
06 вересня 2016 року відбулося залиття вказаної квартири.
Відповідно до акта № 198 від 07 вересня 2018 року, затвердженого начальником дільниці № 5 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_7 та складеним комісією у складі: інженера дільниці № 5 ОСОБА_8, майстра КП «Харківські теплові мережі» ОСОБА_9 та майстра дільниці № 5 ОСОБА_10, – 06 вересня 2016 року в квартирі АДРЕСА_2, сталася аварійна ситуація – прорив стояка гарячого водопостачання.
13 та 14 вересня 2016 року ОСОБА_5 звернулась до начальника дільниці № 5 КП «Жилкомсервіс», директора КП «Жилкомсервіс» та генерального директора КП «Харківські теплові мережі» із заявами, в яких просила призначити комісію для проведення обстеження квартири АДРЕСА_2 та скласти акт затоплення, а також просила повідомити, на балансі кого знаходиться стояк гарячого водопостачання.
21 та 22 вересня 2016 року ОСОБА_5 звернулась із заявами до генерального директора КП «Харківські теплові мережі» та Харківського міського голови ОСОБА_11, в яких просила допомогти їй з вирішенням питання щодо відшкодування шкоди внаслідок залиття.
На вказані звернення, ОСОБА_5 отримала відповіді КП «Жилкомсервіс» від 28 вересня 2016 року, КП «Харківські теплові мережі» від 17 та 30 вересня 2016 року та Департаменту комунального господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 05 жовтня 2016 року, згідно з якими їй було рекомендовано звернутися до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доводи КП «Харківські теплові мережі» про те, що відповідальним за завдану шкоду є КП «Жилкомсервіс» необгрунтовані та не грунтуються на законі.
Такі висновки суди попередніх інстанцій зробили з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закону).
Відповідно до частин 2 та 4 статті 19 Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо – та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Рішенням Харківської міської ради від 26 липня 2006 року № 69/06 було створено КП «Жилкомсервіс».
Відповідно до підпунктів 3.1 та 3.2 статуту КП «Жилкомсервіс» метою підприємства є: здійснення функцій утримання на балансі, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна, забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов для проживання, а предметом діяльності – укладення договорів на обслуговування житлово-комунальними послугами споживачів з виконавцями послуг, контроль за якістю послуг і виконанням умов договорів.
Рішенням Харківської міської ради від 20 грудня 2006 № 1186 визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків – КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі», ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.
Вказаним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «Харківські теплові мережі» – як виконавця послуг з їх утримання.
Відповідно до статті 1 Закону, управителем є особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом будинків і споруд (далі-управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Виконавець – суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до підпункту 2, 7 статті 21 Закону виконавець зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.
Стаття 29 Закону визначає, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків – КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі», ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.
Частиною другою статті 24 Закону встановлено, що балансоутримувач зобов’язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 24 Закону балансоутримувач зобов’язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а також забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що передані на його баланс.
Підпунктом 8 пункту 2 статті 25 Закону встановлено обов’язок управителя забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.
Відповідно до положень статті 25 Закону, управитель має право, зокрема, укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом.
Як встановлено судами попередніх інстанції 13 лютого 2012 року між КП «Жилкомсервіс» (управитель) та КП «Харківські теплові мережі» (виконавець) було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов’язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання: мережі, арматура на них прилади та обладнання, які розміщені в межах будинку та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньо будинкових системах, управитель зобов’язується прийняти та оплатити КП «Харківські теплові мережі» надані послуги.
Пунктами 2.3.2 та 2.3.5 вказаного договору сторони передбачили, що виконавець зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені цим договором.
Крім того, сторонами не заперечувалось, що актом огляду жилого будинку від 27 жовтня 2014 року встановлено, що залиття квартири позивача мало місце в результаті течі стояка гарячого водопостачання.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
У зв’язку з тим, що залиття квартири позивачів сталося внаслідок винних дій (протиправної бездіяльності), а саме неналежного стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в спірному будинку технічне обслуговування якого, як було зазначено вище покладено на КП «Харківські теплові мережі», суди дійшли висновку, що саме з КП «Харківські теплові мережі»підлягає стягненню на користь позивачів сума завданого матеріального збитку, встановленого експертним висновком, у розмірі 109 850, 00 грн.
За правилами передбаченими ст. ст. 16, 23 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суди дійшли висновку про те, що саме КП «Харківські теплові мережі» є організацією, яка здійснює гаряче водопостачання та зобов’язана забезпечувати надійне постачання відповідно до умов договорів і стандартів та з розміром відшкодування моральної шкоди, визначеного районним судом, оскільки висновки суду з цього приводу відповідно до статті 263 ЦПК України є законними і обґрунтованими.
Зазначений правовий висновок містяться у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду № 61-3280 зпв 18 від 28 березня 2018 року (638/9832/15-ц) щодо застосування вказаних норм права.
Крім того, наведені в касаційній скарзі КП «Харківські теплові мережі», як приклад інші судові рішення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України не приймаються до уваги, оскільки останні ухвалені при застосування іншої правової практики та у даному випадку не можу бути застосованими, оскільки з них не вбачається, що вони були ухвалені у подібних справах.
Отже, доводи касаційної скарги КП «Харківські теплові мережі» про те, що чинним законодавством України та будь-якими іншими актами чи договорами на них не покладено обов’язків, порушення чи невиконання яких призвело до залиття кватири позивача, відтак вони не являються належним відповідачем, спростовуються матеріалами справи та вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Виходячи з наведеного та, як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами при з’ясуванні обставин, що мали значення для правильного вирішення спору, з урахуванням доказів надананих сторонами, при встановлені розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди із ними та переоцінки доказів.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З огляду на наведене, судові рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права та правильне застосовування ними норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, підстав для відкриття касаційного провадження немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
А. О.Лесько
С. Ю.Мартєв
Поділитись:
Ми перетелефонуємо Вам протягом робочого дня
