03 Квітня 2019 Судова практика (загальна)
Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 465/6315/16-ц
провадження № 61-2998св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого – Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., ШтеликС.П.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3,
представник позивача – ОСОБА_4,
відповідач – публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі – ПАТ «НАСК «Оранта») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 21 грудня 2014 року о 01 годині 30 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності. Автомобілі отримали технічні пошкодження.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Volkswagen Caddy був застрахований у ПАТ «HACK «Оранта» (поліс № АІ1785048).
21 грудня 2014 року за фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014140030000902.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 03 лютого 2015 року, проведеної в межах кримінального провадження, сума матеріального збитку, спричиненого позивачу, становить 80 783,79 грн, а відновлювальний ремонт автомобіля ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_2, з технічної точки зору провести можливо, однак з економічної точки зору недоцільно виконувати відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, вартість якого перевищує ринкову вартість автомобіля.
16 квітня 2015 року, у зв’язку із відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди закрито, а дії ОСОБА_5 кваліфіковані як адміністративне правопорушення.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року у справі № 465/4688/15-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2016 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
31 серпня 2016 року позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування до відповідача, який листом від 26 вересня 2016 року № 09-03-09/11012 йому відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2017 року позовні вимоги до ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Позивач вважав відмову у виплаті страхового відшкодування незаконною, просив позов задовольнити та стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» 50 000,00 грн страхового відшкодування та 500,00 грн витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2017 року у складі судді Мартинишин М. О. позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн страхового відшкодування, 500,00 грн витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди та 551,21 грн судового збору, а всього 51 051,21 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подія, яка відбулась 21 грудня 2014 року, є страховим випадком, а у страховика була можливість неодноразово у цьому переконатися, визначити причини та обставини настання страхового випадку та розмір збитків.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском річного строку, який є присічним, а тому страхова компанія обґрунтовано відмовила у виплаті страхового відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не взяв до уваги відсутність у позивача обов’язку повідомляти страхову компанію винної особи про дорожньо-транспортну пригоду, а також не врахував поважність причин пропуску річного строку.
У квітні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ «НАСК «Оранта» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 21 грудня 2014 року о 01 годині 30 хвилин на перехресті вулиць Кульпарківська – Садова у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності. Автомобілі отримали технічні пошкодження.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Volkswagen Caddy був застрахований у ПАТ «HACK «Оранта» (поліс № АІ1785048).
21 грудня 2014 року за фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014140030000902.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 03 лютого 2015 року, проведеної в межах кримінального провадження, сума матеріального збитку, спричиненого позивачу, становить 80 783,79 грн, а відновлювальний ремонт автомобіля ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_2, з технічної точки зору провести можливо, однак з економічної точки зору недоцільно виконувати відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, вартість якого перевищує ринкову вартість автомобіля.
16 квітня 2015 року, у зв’язку із відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди закрито, а дії ОСОБА_5 кваліфіковані як адміністративне правопорушення.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року у справі № 465/4688/15-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2016 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
31 серпня 2016 року позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування до відповідача, який листом від 26 вересня 2016 року № 09-03-09/11012 йому відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі Закону № 1961-IV, а саме: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту дорожньо-транспортної пригоди.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV) та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.
Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.
Установивши, що позивач звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування з пропуском річного строку (дата настання дорожньо-транспортної пригоди – 21 грудня 2014 року; дата звернення з заявою про виплату страхового відшкодування – 31 серпня 2016 року), ПАТ «НАСК «Оранта» правомірно відмовило йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки у цьому випадку вимога заявлена про відшкодування шкоди майну, а не здоров’ю і річний строк обчислюється з моменту настання події (дорожньо-транспортна пригода), а не з дати вироку.
Наведеним вище спростовують доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування Закону № 1961-IV України та відсутності у позивача обов’язку повідомляти страхову компанію винної особи про дорожньо-транспортну пригоду.
Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску річного строку є необґрунтованими, оскільки річний строк є присічним та поновленню не підлягає.
Зазначене вище узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 641/8243/14-ц (провадження № 61-10185св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 233/6322/15-ц (провадження № 61-1080св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 761/8048/16-ц (провадження № 61-8643св18).
При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик
Поділитись:
Ми перетелефонуємо Вам протягом робочого дня
