18 Березня 2016 Судова практика (загальна)
Справа № 361/6258/14
Головуючий у І інстанції Пухна О. М.
Провадження № 22-ц/780/1407/15
Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 29 16.07.2015
РІШЕННЯ
Іменем України
16 липня 2015 року
колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Кулішенка Ю.М.,
суддів: Поліщука М.А., Сушко Л.П.,
при секретарі: Лопатюк В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 22 грудня 2013 року близько 14 години 50 хвилин на 23 км. + 100 м. автодороги «Київ-Чернігів» ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Форд Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_1, з причин неуважності здійснив зіткнення з автомобілем марки «Jeep Compass», реєстрацій номер НОМЕР_2, який рухався ліворуч в попутному напрямку.
В результаті зіткнення автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2014 року по справі № 361/19/2014-п ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, притягнуто його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 350 грн. 00 коп.
Згідно з розрахунком завданої матеріальної шкоди позивачу була спричинена матеріальна шкода у розмірі 45 652 грн. 13 коп.
На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача було застраховано в ОСОБА_4 «Європейський страховий дім» згідно з договором добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 0105-0034-13-ТЗ від 15 квітня 2013 року.
На підставі вказаного договору ОСОБА_4 «Європейський страховий дім» сплатила рахунок станції технічного обслуговування за ремонт авто у розмірі 44 527 грн. 13 коп., утримавши франшизу у розмірі 1 125 грн. 00 коп.
Відповідно до звіту № 1026 від 03 липня 2014 року величина втрати товарної вартості транспортного засобу складає 7721 грн. 05 коп.
Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди становить 8846 грн. 05 коп. (вартість транспортного зносу 7721 грн. 05 коп. + франшиза 1125 грн. 00 коп.)
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на свою користь 8846 грн. 05 коп. матеріальної шкоди, 15000 грн. 00 коп. моральної шкоди та 5000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1125 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, оскільки суд належним чином не встановив характер правовідносин сторін, зміст позовних вимог та правові норми, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.
Вирішуючи даний спір та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку, який позивачу було відшкодовано ОСОБА_4 «Європейський страховий дім».
Однак, колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2013 року близько 14 години 50 хвилин на 23 км. + 100 м. автодороги «Київ-Чернігів» ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Форд Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_1, з причин неуважності здійснив зіткнення з автомобілем марки «Jeep Compass», реєстрацій номер НОМЕР_2, який рухався ліворуч в попутному напрямку, чим завдав механічних пошкоджень транспортному засобу позивача.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2014 року по справі № 361/19/2014-п, провадження (3/361/28/14) ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 350 грн. 00 коп. (а.с. 31).
Також встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача було застраховано в ОСОБА_4 «Європейський страховий дім» згідно з договором добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 0105-0034-13-ТЗ від 15 квітня 2013 року.
На підставі вказаного договору ОСОБА_4 «Європейський страховий дім» сплатила на відшкодування шкоди на рахунок станції технічного обслуговування за ремонт авто в сумі 44527 грн. 13 коп., утримавши франшизу в розмірі 1125 грн. 00 коп.
Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № АС/ 3647500 від 07 травня 2013 року, Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», при настанні страхового випадку зобовязується виплачувати потерпілій особі наступні суми: за шкоду, заподіяну життю і здоровю 100000,00 грн. на одну особу; за шкоду заподіяну майну 50000,00 грн. на одного потерпілого (а.с. 54).
Згідно із частинами другою, п’ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з пунктом 2.4. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) внаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були у вжитку чи в ремонті.
Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з’єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.
В пункті 32.7 статті 32 Закону чітко встановлено, що шкоду, пов’язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Враховуючи те, що згідно з пунктом 8.6 Методики величина втрати товарної вартості транспортного засобу враховує втрату товарного вигляду транспортного засобу, можна вважати, що пункт 32.7 статті 32 Закону також виключав виплату страховиком потерпілій особі і відповідного відшкодування шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зробив помилкові висновки про те, що величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку, який було відшкодовано позивачу ОСОБА_4 «Європейський страховий дім», а тому зазначені вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 необґрунтовані та дійшов хибного висновку про неможливість нести вказану відповідальність особою, з вини якої завдано шкоду, оскільки згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) – деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.
Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, згідно з підпунктом “е” цього пункту величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується у разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).
Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, що впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, стекол, шин, тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статті 1194 ЦК України, пункту 32.7 статті 32 Закону, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, в тому числі й в разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому випадку майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою. Методикою передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то його згідно зі статтями 1166, 1187, 1194 ЦК України може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 втрату товарної вартості транспортного засобу 7721 грн. 05 коп. з наведених вище підстав.
Також колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування йому моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування також враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) розяснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує характер та обставини вчиненого ОСОБА_3 правопорушення, ступінь його вини, глибину душевних страждань потерпілого у звязку з прикладення ним зусиль до відновлення вимушених змін у його житті.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 втрату товарної вартості транспортного засобу 7721 грн. 05 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді:
Поділитись:
Ми перетелефонуємо Вам протягом робочого дня
