22 Червня 2017 Судова практика (загальна)
Справа № 761/24936/15-ц
Провадження № 2/761/945/2017
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого – судді Рибака М.А.,
при секретарі Сівоха І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ІНТЕР-ПОЛІС» та ОСОБА_2, за участю третьої особи: Моторного (транспортного) страхового бюро України про солідарне стягнення суми страхового відшкодування –
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ІНТЕР-ПОЛІС» (далі по тексту – відповідач, ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС»), за участю третьої особи: Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.07.2014 року о 16:15 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Анрі Барбюса, здійснив, серед іншого, наїзд на стоячий автомобіль «Деу», д/н НОМЕР_3, власником якого є позивач, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС № 9099367. З метою отримання страхового відшкодування, 15.07.2014 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, та надав необхідні документи. Разом з тим, до теперішнього часу відповідач свої зобов’язання за договором страхування по виплаті страхового відшкодування не виконав. З наведених підстав позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості по страховому відшкодуванню у розмірі 22793,23 грн. та 1044,00 грн. витрат на експертні послуги. Крім того, на підставі ст. ст. 79, 84 та 88 ЦПК України просив суд стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги в сумі 3897,60 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.02.2016 року позов було задоволено в повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.05.2016 року за заявою відповідача заочне рішення було скасовано та призначено справу до розгляду у загальному порядку.
19.09.2016 року позивач звернувся до суду із зміненою позовною заявою, в якій він фактично змінив предмет позову та просив суд стягнути заборгованість з виплати страхового відшкодування солідарно з ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» та ОСОБА_2
Судом, на підставі ст. 33 ЦПК України за клопотанням позивача було залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання 23.01.2017 року не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В раніше наданих запереченнях та поясненнях по суті спору просив суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку із тим, що дорожньо-транспортна пригода була скоєна застрахованою у відповідача-1 особою ОСОБА_2 з метою уникнення затримання за підозрою у вчиненні умисного злочину, що підтверджується вироком Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/28554/14-к, що в свою чергу є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування згідно із статтею 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідач-2 ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданій суду заяві просив розглядати справу за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.07.2014 року о 16:15 год. в м. Києві по вул. А. Барбюса, 22, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Тойота», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, «Деу», д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, автомобіля«Ніссан», д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4
Згідно із постановою Печерського районного суду міста Києва від 21.10.2014 року у справі № 757/25446/14-п, винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України визнано ОСОБА_2 (а.с. 72).
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси ОСОБА_2 пов’язані з володінням, розпорядженням та користуванням автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_1 були застраховані у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС № 9099367 (а.с. 66-71, 211).
15.07.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомленням про страховий випадок № 262114 (а.с. 24).
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 457, складеного УАК «УкрАвто» 22.08.2014 року, сума завданої матеріальної шкоди автомобілю «Деу», д/н НОМЕР_3 складає 22793,23 грн. (а.с. 9-20).
Разом із тим, на час розгляду справи відповідач свої зобов’язання по виплаті страхового відшкодування не виконав. Доказів зворотного суду не надано.
Крім того, згідно із рахунком-фактурою № СЧ-0027307 від 19.08.2014 року та квитанцією від 19.08.2014 року, позивачем оплачено вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 1044,00 грн. (а.с. 21, 22).
За загальним правилом визначеним ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як визначено ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту – Закон України №1961-IV), обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригод та захисту майнових інтересів страхувальників.
Необхідною умовою виникнення обов’язку страховика за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).
Статтею 22 Закону України №1961-IV передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України №1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Окрім того, слід зазначити, що згідно вимог п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов’язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з’явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов’язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до п. 37.1.2. частини 37.1. статті 37 підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону).
Окрім того, п. 2 ч. 1 ст. 991 ЦК України встановлено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку.
Разом із тим закон не конкретизує які саме кримінальні правопорушення слід вважати умисними злочинами, що призвели до страхового випадку.
Із наданого суду вироку Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/28554/14-к від 10.08.2015 року, який набрав законної сили 05.11.2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 342 України (а.с. 118-134).
Відповідно до ч. 2 ст. 342 КК України опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Таким чином, відповідача-2 було засуджено за умисний злочин, об’єктом якого є нормальна діяльність правоохоронних органів, громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та законних військових формувань на території України. Додатковим факультативним об’єктом може бути здоров’я особи.
Разом із тим, вирок суду, який би встановлював вину ОСОБА_2 у вчиненні саме умисного злочину, що призвів до страхового випадку відсутній, тоді як вина відповідача-2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була встановлена постановою Печерського районного суду міста Києва від 21.10.2014 року у справі № 757/25446/14-п, а тому причинно-наслідковий зв’язок між вчиненням злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України та скоєнням ДТП на час розгляду справи не встановлений.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач-1 забов’язаний був сплатити позивачу суму страхового відшкодування.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22793,23 грн. суми матеріальних збитків та 1044,00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається із копії полісу серії АС/9099367, копія якого міститься в матеріалах справи, сума франшизи була встановлена в розмірі 1000,00 грн.
А тому, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 21793,23 грн. (22793,23 грн. – 1000,00 грн. = 21793,23 грн.) суми невиплаченого страхового відшкодування.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги в сумі 3897,60 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах – суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено оплату послуг з надання правової допомоги в сумі 3897,60 грн. (а.с. 28), окрім того, надання визначеного обсягу наданих послуг підтверджується актом надання послуг № 159 від 25.08.2015 року (а.с. 27).
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення витрат за надання правової допомоги також підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. ст. 27 – 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в ній матеріалами.
Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність стягнення суми страхового відшкодування з відповідача-1, то позовні вимоги до відповідача-2 по сплаті страхового відшкодування задоволенню не підлягають з огляду на відсутність солідарного обов’язку перед позивачем.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат на користь позивача підлягає також стягненню з відповідача-1 на користь позивача сума сплаченого судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 20, 22, 29, 36, 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625, 992, 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 10,11, 57-60, 61, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ІНТЕР-ПОЛІС» та ОСОБА_2, за участю третьої особи: Моторного (транспортного) страхового бюро України про солідарне стягнення суми страхового відшкодування – задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ІНТЕР-ПОЛІС» (ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 22793,23 грн., 1044,00 грн. витрат на оплату послуг експерта та 3897,60 грн. витрат за надання правової допомоги.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ІНТЕР-ПОЛІС» (ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 277,34 грн.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ М.А. РИБАК
Поділитись:
Ми перетелефонуємо Вам протягом робочого дня
