08 июля 2018 Судебная практика (общая)
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/7449/17
Провадження № 12-104гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі – ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року (головуючий суддя Майданевич А. Г., судді Тищенко А. І., Коротун О. М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі – ПрАТ «СК «АХА Страхування») до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ОСОБА_3, про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що ПрАТ «СК «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 82839а5і від 09 квітня 2015 року (далі – договір добровільного страхування) внаслідок настання страхової події – дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля (потерпілому) марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду (винуватця), цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем згідно з договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ) № АІ/5179247, однак останній неправомірно відмовив у здійсненні виплати відповідного страхового відшкодування.
1.3. Заперечення проти позову обґрунтовано тим, що позивач пропустив річний строк на звернення із заявою про страхове відшкодування з моменту настання ДТП, у зв’язку із чим на підставі підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» йому було відмовлено у здійснення виплати страхового відшкодування.
2. Фактичні обставини справи, установлені судами
2.1. 09 квітня 2015 року між ПрАТ «СК «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом – автомобілем марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску.
2.2. Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».
2.3. Строк дії договору встановлено з 09 квітня 2015 року по 08 квітня 2016 року.
2.4. 28 вересня 2015 року о 14 год. 05 хв. у місті Львові відбулась ДТП за участю автомобілів «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, та «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1.
2.5. Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 26 листопада 2015 року в справі № 462/7446/15-п визнано винним ОСОБА_5 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу.
2.6. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_3, була застрахована відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (поліс ОСЦПВВНТЗ № АІ/5179247).
2.7. Власник автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, в якій просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.
2.8. Відповідно до рахунку на оплату від 30 вересня 2015 року № НОМЕР_2, наданого Приватною виробничо-комерційною фірмою «В.С.К.», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 187294,49 грн з ПДВ.
2.9. Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 01 жовтня 2015 року № 181, складеним експертом-оцінювачем Євченком Є.М., вартість матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 187049,84 грн з ПДВ на запасні частини.
2.10. Відповідно до умов договору добровільного страхування позивач склав страховий акт №1.003.15.14169/VESKO21623 від 13 жовтня 2015 року, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 157719,21 грн.
2.11. На підставі складеного страхового акта №1.003.15.14169/VESKO21623 від 13 жовтня 2015 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» сплатило суму страхового відшкодування в загальному розмірі 157719,21 грн на рахунок вигодонабувача – Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 201160 від 15 жовтня 2015 року.
2.12. Позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (як особи, відповідальної за завдану шкоду) із заявою про виплату страхового відшкодування №СУ/14169/3 від 25 жовтня 2016 року, в якій просив компенсувати витрати в розмірі 157719,20 грн. Вказану заяву відповідач отримав 31 жовтня 2016 року за вх. № 6935/18, про що свідчить відмітка ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
2.13. Листом № 4078/18 від 30 листопада 2016 року відповідач повідомив ПрАТ «СК «АХА Страхування», що оскільки ДТП за участю автомобілів «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_3, відбулася 28 вересня 2015 року, а із заявою на виплату страхового відшкодування позивач звернувся 31 жовтня 2016 року, тобто після спливу одного року з моменту скоєння зазначеної ДТП, компанія (відповідач) прийняла рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування на підставі підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
2.14. У зв’язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування, ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суми 50000,00 грн.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням від 10 липня 2017 року Господарський суд міста Києва в позові відмовив.
3.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки матеріали справи не містять доказів подання заяви на виплату страхового відшкодування за полісом № АІ/5179247 протягом року з моменту ДТП, відповідач правомірно відмовив у його виплаті на підставі підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
3.3. Постановою від 18 жовтня 2017 року Київський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2017 року скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову, стягнув з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою страхового відшкодування 50000,00 грн, 1600,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1760,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
3.4. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків, однак не містять підстав для відмови в задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, визначених договором ОСЦПВВНТЗ, а тому вимоги позивача є правомірними і підлягають задоволенню.
4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року, в якій просив скасувати зазначену постанову, натомість залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2017 року.
4.2. Скаржник зазначає, що заміна сторони в зобов’язанні не змінює порядку виплати страхового відшкодування, зокрема і підстав відмови у його здійсненні, у зв’язку із чим вважає, що пропуск позивачем річного строку для подання заяви на виплату страхового відшкодування є підставою для відмови в здійсненні відповідної виплати.
5. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
5.1. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об’єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
5.2. 16 квітня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав справу Господарського суду міста Києва № 910/7449/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначивши про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року в справі № 3-49гс15.
6. Позиція Великої Палати Верховного Суду в справі
6.1. Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов’язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов’язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов’язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
6.2. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов’язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
6.3. При цьому, визначаючи обов’язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
6.4. Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов’язань не є безумовним, а пов’язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
6.5. За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов’язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.6. Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
6.7. Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов’язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов’язаннях: у деліктному зобов’язанні винуватця; у зобов’язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
6.8. ВеликаПалата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов’язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов’язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов’язанні винуватця; зобов’язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
6.9. Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов’язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов’язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов’язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
6.10. При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб’єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
6.11. З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб’єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
6.12. Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини неподання позивачем або третьою особою заяви на виплату страхового відшкодування за полісом № АІ/5179247 протягом одного року з моменту ДТП, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.
6.13. У постанові від 15 квітня 2015 року № 3?49гс15, переглядаючи судові рішення в аналогічному спорі, Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають можливість відмови страховика у виплаті страхованого відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків, однак не містять підстав для відмови в задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, визначених договором ОСЦПВВНТЗ. З огляду на зазначене вище Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього правового висновку Верховного Суду України.
7. Щодо судових витрат
7.1. У зв’язку зі скасуванням рішення суду апеляційної інстанції та залишенням у силі рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову відповідно до приписів 129 ГПК України Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги на ПрАТ «СК «АХА Страхування».
8. Висновок щодо застосування норм права
8.1. Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб’єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Керуючись статтями 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року в справі № 910/7449/17 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2017 року в справі № 910/7449/17 залишити в силі
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 1920 (одну тисячу дев’ятсот двадцять) гривень витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко О. С. Ткачук Л. М. Лобойко В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська
Поделиться:
Мы перезвоним Вам в течение рабочего дня
