17 июня 2019 Судебная практика (общая)
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
Київ
справа №537/1807/17
адміністративне провадження №К/9901/24418/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2017 року (суддя Дядечко І.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючої судді – Тацій Л.В., суддів – Подобайло З.Г., Григорова А.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта міліції Бойкової Анни Юріївни, третя особа – Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови,
установив:
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта міліції Бойкової А.Ю., в якому просив скасувати постанову відповідача від 14 квітня 2017 року серії АР №819320 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладення стягнення у вигляді штрафу 425 грн.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено: скасовано постанову від 14 квітня 2017 року серії АР №819320 щодо накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 КУпАП, винесену Інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта міліції Бойковою А.Ю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповноту з’ясованих судами обставин справи, просить скасувати прийняті ними рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова складена інспектором відповідно до вимог статті 283 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 7 листопада 2015 року № 1395 (далі – Інструкція № 1395).
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що відповідно до постанови від 14 квітня 2017 року серії АР №819320, складеної Інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенантом міліції Бойковою А.Ю., 14 квітня 2017 року о 08 год. 25 хв. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом в м. Кременчуці на перехресті проспекту Свободи та вулиці Переяславської, здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора («жовтий»), чим порушив пункт 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України.
Вбачаючи у діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Позивач, не погодившись із притягненням його до адміністративної відповідальності, оскаржив постанову від 14 квітня 2017 року до суду. В обґрунтування позову вказував, що під час перемикання сигналу світлофору з «зеленого» на «жовтий» він вже перетнув «стоп-лінію», тому, переконавшись, що проїзд для інших учасників дорожнього руху буде безпечним, з метою запобігання екстреному гальмуванню, закінчив проїзд перехрестя на «жовтий» сигнал світлофору, що узгоджується з вимогами Правил дорожнього рухуУкраїни.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що висновок відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення здійснено без всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів КАС ВС погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Стаття 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, сигнали світлофора мають такі значення: жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до пункту 8.11 Правил дорожнього руху України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як встановили суди попередніх інстанцій із відеозапису нагрудної камери патрульного, відзнятого у період часу, коли було виявлено адміністративне правопорушення, патрульний поліції не представився, на запитання позивача з приводу наявності відеофіксації порушення повідомила про відсутність технічної можливості здійснити такий запис, не повідомила позивача про проведення відеозапису на боді-камеру.
Також, із вказаного відеозапису судами встановлено, що під час бесіди працівників патрульної поліції та позивача, одразу після здійснення зупинки, інший учасник дорожнього руху повідомив, що він став свідком проїзду позивача на незаборонений сигнал світлофору та може надати пояснення як свідок, а також запис із власного відеореєстратора залишив позивачу. Водночас, інспектор не встановив особу свідка, не запропонував йому надати пояснення щодо події.
Поряд із цим, як встановили суди попередніх інстанцій, відеозаписом із боді-камери інспектора не зафіксовано факту порушення позивачем вимог підпункту «ґ» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України.
Отже, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виключає можливість застосування до останнього адміністративного стягнення.
При вирішенні спору судами також було враховано, що позивач у письмових поясненнях, складених ним та долучених до постанови, зазначив, що запобігаючи виникненню аварійної ситуації на дорозі, у зв’язку з перетином «стоп-лінії», пересвідчившись, що не створить небезпеки дорожнього руху, закінчив проїзд перехрестя на сигнал світлофору, що перемикався на «жовтий».
Крім того, суди дослідили запис із відеореєстратора, наданого свідком, який рухався позаду автомобіля позивача, та встановили, що такий запис повністю узгоджується із поясненнями позивача, оскільки на ньому зафіксовано переключення світлофору на «жовтий» (не мигаючий), в момент, коли автомобіль під керуванням позивача вже перетнув «стоп-лінію».
Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС вважає обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав до скасування постанови Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта міліції Бойкової А.Ю. від 14 квітня 2017 року серії АР №819320 щодо накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 КУпАП.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.
Отже, судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
постановив :
Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції – без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді В.М. Бевзенко
О.В. Білоус
Поделиться:
Мы перезвоним Вам в течение рабочего дня
